ІСТОРІЯ ЛЮТОВІСК
 Село засноване у середині XVI ст. на основі волостного права. Воно розміщене на перетині дуже важливих торгових шляхів: з Саноку до Сєдмьоґроду через Хревт, Лютовіска, Журавін, Бориню, Комарнікі, Пшеленч Тухольску і Мукачево; а також з Перемишля і Добромиля через Лютовіска, Пшеленч Бескід або Ужочку до Ужгороду. З Лютовіск також відходив шлях через Кривку і Турку до Дрогобича.  

 Таке зручне положення села зробило можливим отримання для нього міських прав. Новостворене містечко отримало назву Урбаніце від прізвища тогочасного власника Станіслава Урбаньского. Документ, що надає Урбаніцам (Лютовіскам) право проведення 10 ярмарків на рік, датований 21 травня 1742 року, є першою згадкою про цю місцевість як про містечко.
 Новостворене місто мало найменші, порівняно з іншими містами саноцкої землі, ділянки. Тому тут так і не була створена мережа вулиць. Сільський характер мають Верхнє і Нижнє Поселення (Posada Górna i Dolna), про що свідчать залишки давніх забудов.
 У 1913 році Лютовіска займали площу в 2622 морґі (1509 га) і налічували 3003 мешканці. У 1919 році втратили міські права, але незважаючи на це, до початку ІІ світової війни були важливим торгово-адміністративним центром. Від часу адміністративної реформи 1934 року Лютовіска кваліфікувалися як містечко.
Наприкінці вересня 1939 року місцевість зайняли радянські війська. За час дворічної окупації Совєти провели колективізацію земельної власності. У 1941 році Лютовіска зайняли німці.
Через рік здійснили різню місцевого єврейського населення, а отже більшості мешканців. Після цього вони знищили більшу частину дерев’яних забудов міста. Вціліли лише нечисленні залишки цього типу будов, такі як: колишня сторожова вежа ВОП (Wojsk Ochrony Pogranicza - прикордонних військ) – зараз приватний будинок, колишній будинок Адміністрації Ґміни – зараз  Інформаційний центр БПН, один з будинків, який до війни належав приватному власникові, а потім – початковій школі ім. ВОП, кілька селянських будиночків, так званих “хижих” і інші. 

З 1944 до 1951 року Лютовіска належали до СРСР. У 1951 році тут оселилися 32 родини з теренів Сокаля, Нового Двору, Забужа і Кристинополя.
 У 50-х роках у Лютовісках були лише довоєнні будинки. У обох Поселеннях стояли ще курні хати. Нові будинки почали будувати  лише в 60-х роках.
 У 1978 році Центр Праці В’язнів (Ośrodek Pracy Więżniów) перейшов до Іглоополя. У Лютовісках ця зміна спричинила побудову нового поселення на схилах Острого і промислових забудов у центрі містечка.
 Сьогоднішні Лютовіска дуже відрізняються від передвоєнних. З’явилося багато нових житлових будинків і установ, зокрема нова школа, будинок Адміністрації Ґміни і багато інших.
 

Фото костьолу 
     

Фото: Єврейське кладовище в Лютовісках

Дзвони Іван і Михайло